Сфорцандо (італ. «форсуючи», позначається sf або sfz) — вказівка виконати окремий звук чи акорд із раптовим, різким акцентом, значно голосніше за оточення, незалежно від загальної динаміки. Це наче несподіваний удар чи спалах, що привертає увагу.
Сфорцандо — потужний засіб драматизації й ритмічної гостроти. Особливо любив його Бетховен: раптові sforzando на «неправильних», слабких долях створюють ефект пружної, вибухової енергії, «збиваючи» слухача з рівного пульсу. Сфорцандо може виражати гнів, рішучість, здивування, підкреслювати кульмінацію. Це один із найдієвіших акцентних знаків, що надає музиці напруги, характеру й живого драматизму.
