Сюїта — це музичний портфель, де кожна частина — окремий танець або настрій. Барокова сюїта зазвичай складалась із чотирьох основних танців: алеманда (помірна, німецька), куранта (жвава, французька), сарабанда (повільна, іспанська), жига (швидка, англійська).
Бах довів барокову сюїту до досконалості в «Англійських» і «Французьких сюїтах». У XIX-XX століттях з'явилась концертна сюїта: оркестрові номери з музики до драматичних вистав («Пер Гюнт» Гріга) або опер (сюїти з опери Бізе «Кармен», укладені Ернестом Гіро), перетворені на окремі твори. Українська сюїта «Гуцульський триптих» Скорика (1965) — блискучий приклад XX століття.
