Токата (від італ. toccare — «торкатися») — п'єса для клавішних інструментів, побудована на швидкому, безперервному, часто пасажному русі. Її мета — показати блискучу техніку, свободу й імпровізаційний розмах виконавця, «політ пальців» по клавіатурі.
Розквіт токати припав на добу бароко. Неперевершеним майстром жанру був Й.С. Бах — його органні токати (як-от знаменита Токата і фуга ре мінор) вражають грандіозністю й драматизмом. Токати нерідко поєднувалися з фугою, творячи контраст вільної, стихійної токати й суворо впорядкованої фуги. Жанр не забули й пізніше — блискучі токати писали Шуман, Дебюссі й Равель. Токата — це музичний феєрверк, гімн віртуозності й радості руху.
