Каденція — яскравий момент інструментального концерту, коли оркестр раптово замовкає й соліст лишається наодинці зі слухачами, демонструючи всю свою віртуозність, фантазію й владу над інструментом. Зазвичай каденція звучить наприкінці частини, перед завершальним оркестровим tutti.
Історично каденцію імпровізували самі виконавці, вільно розвиваючи теми твору — це був справжній «іспит» на майстерність. Згодом композитори почали виписувати каденції повністю (як Бетховен, Мендельсон), щоб зберегти контроль над стилем. Каденція часто будується на головних темах концерту, «збираючи» їх у блискучому фіналі, і нерідко завершується довгою треллю — сигналом до повернення оркестру. Каденція — це кульмінація діалогу соліста й оркестру, апофеоз індивідуальної свободи виконавця.
