Атональна музика — це звільнення від «тяжіння» до тоніки. У класичній гармонії кожна нота грає свою роль у ієрархії ладу; в атональності ця ієрархія зникає. Усі звуки стають рівноправними, і музика тече без звичних сигналів «тут початок, тут кінець».
Для слухача, вихованого на класиці, атональна музика спочатку здається хаотичною; але в ній є своя логіка — логіка інтервалів, мотивів, фактури. Перші атональні твори Шенберга (1908-1912) сколихнули музичний світ. Пізніше композитор шукав порядок у цьому хаосі — і створив додекафонію. Атональність стала фундаментом більшості музичних напрямків XX ст.: серіалізму, авангарду, електронної музики.
