Фуга (з лат. fuga — «біг», «втеча») — це інтелектуальний шедевр музики. Структура будується на темі, яка проходить через усі голоси, то з'являючись, то зникаючи, то повертаючись у перетвореному вигляді.
Абсолютний майстер фуги — Й.С. Бах. Його «Добре темперований клавір» — два томи по 24 прелюдії та фуги в усіх тональностях — лишається еталоном для всіх наступних поколінь. Фугу писали також Моцарт, Бетховен, Макс Регер і Гіндеміт. Це форма, яка вимагає максимуму і від композитора, і від слухача.
Фуга будується на трьох головних елементах: тема (суб'єкт), відповідь (та сама тема на квінту вище) та протискладення (мелодія, що супроводжує тему в інших голосах). Після експозиції, де тема проходить усіма голосами, настають інтермедії й проведення в нових тональностях. Фуга буває на дві, три, чотири й більше тем, а її фінальні прийоми — стрета (щільний накладний вступ голосів) — вражають майстерністю.
