Гомофонія — це класична модель «мелодія + акомпанемент». Вона стала основою музичного мислення з кінця XVIII століття до наших днів.
Пісня з гітарним акомпанементом, сонатна тема з супроводом акордів, джазовий стандарт — усе це гомофонні структури. На відміну від поліфонії, гомофонія сприймається легше: є чітка «головна дія», а решта — декорація. Саме тому більшість популярних жанрів — від естради до року — базуються саме на ній.
Гомофонія утвердилася на зламі бароко й класицизму, коли на зміну складному переплетенню рівноправних голосів прийшла ясна ієрархія «мелодія + супровід». Це зробило музику доступнішою для широкої публіки й відкрило шлях сонаті, симфонії та опері класичної доби. Окремий різновид — акордовий (гоморитмічний) склад, де всі голоси рухаються однаковим ритмом, як у хоралі, підпорядковуючись єдиній акордовій вертикалі.
