Інтервал — як лінійка, якою музиканти міряють простір звуку. Інтервали бувають мелодичні (звуки беруться послідовно) та гармонічні (одночасно).
Кожен інтервал має свій характер: октава — стійкість, квінта — відкритість, терція — теплоту, секунда — напругу, септима — неспокій. Сольфеджіо починається саме з навчання розрізняти інтервали на слух — це фундамент музичного мислення.
Інтервали поділяють на консонанси (чисті прима, октава, квінта, кварта; терції та сексти) і дисонанси (секунди, септими, тритон), хоча саме сприйняття їхньої «гостроти» історично змінювалося. За розміром розрізняють чисті, великі, малі, збільшені та зменшені інтервали, а ті, що ширші за октаву, називають складеними (нона, децима). Розвинений «інтервальний слух» дає музикантові змогу читати й записувати музику подумки.
