Фрігійський лад відповідає білим клавішам від мі до мі. Його прикмета — низький, «півтоновий» II ступінь одразу над тонікою, що створює напружене, темне, палке звучання. Саме цей крок від мі до фа дає впізнаваний «іспанський» колорит.
Фрігійський лад — серце фламенко (славнозвісна «андалузька каденція»), а також багатьох близькосхідних і балканських традицій. У метал-музиці фрігійські риффи створюють відчуття загрози й потуги. В українському та ширше слов'янському фольклорі фрігійські звороти надають обрядовим і голосільним наспівам архаїчної, майже ритуальної суворості. Фрігійський лад — колір пристрасті, драми й прадавньої туги.
