Середньовічна музика починається з монодії — одноголосного григоріанського хоралу — і поступово відкриває багатоголосся. У IX-XII століттях народжується органум (паралельний рух голосів), а школа Нотр-Дам (Леонін, Перотін, XII-XIII ст.) створює перші ритмічно організовані поліфонічні твори Європи.
Поряд із церковною традицією квітне світська пісня — мистецтво трубадурів і труверів, німецьких мінезингерів. Формується перша нотація (невми → квадратна нота на лінійках Гвідо д'Ареццо). На українських землях цієї доби розвивався знаменний розспів та ранні форми церковного співу Київської Русі.
