Стрілецькі пісні постали в середовищі Українських січових стрільців (УСС) — легіону, що воював у 1914-1918 роках за українську державність. На відміну від анонімного фольклору, багато з них мають авторів — стрільців-поетів і композиторів (Михайло Гайворонський, Роман Купчинський, Левко Лепкий).
Ці пісні поєднали народну мелодику з маршовою енергією та щемливим ліризмом. «Ой у лузі червона калина», «Чуєш, брате мій», «Гей, там на горі Січ іде» (пісня Кирила Трильовського 1902 року, яку перейняли стрільці), «Зажурились галичанки» — вони оспівували вірність батьківщині, розлуку, героїзм і жертовність. Стрілецька пісня стала потужним символом української національної свідомості; «Червона калина» знову зазвучала гімном незламності під час повномасштабної війни, об'єднавши покоління борців за волю.
