Йоганнес Брамс — один із найбільших композиторів доби романтизму, який поєднав пристрасність нового часу з класичною строгістю форми. Його вважали спадкоємцем Бетховена: свою Першу симфонію Брамс писав понад двадцять років, боячись не витримати порівняння з великим попередником.
Брамс створив чотири монументальні симфонії, фортепіанні й скрипкові концерти, «Німецький реквієм», незліченні камерні твори, солоспіви та «Угорські танці». Його музика — глибока, зосереджена, багата на поліфонію й теплий осінній ліризм. Разом із Бахом і Бетховеном його часто називають одним із «трьох Б» німецької музики. Брамс лишався вірним абсолютній, «чистій» музиці в епоху програмності й музичної драми, довівши невичерпну життєздатність класичних форм.
