Акорд — це атом гармонії. Класичний тризвук (три звуки, вибрані через терцію) у великому (мажорному) виді звучить світло, у малому (мінорному) — сумно; зменшений і збільшений акорди створюють напруження.
Септакорди (чотири звуки) — основа джазу та блюзу. Кластери (щільні скупчення сусідніх звуків) використовують сучасні композитори для створення ефекту шуму чи напруження. Акорди — це мова, якою композитор «говорить» зі слухачем: через них передається і туга, і радість, і містичне передчуття.
Акорди класифікують за кількістю звуків (тризвук, септакорд, нонакорд), за будовою (терцієві, квартові, кластерні) та за функцією в тональності (тонічні, субдомінантові, домінантові). Обернення акорду — коли внизу опиняється не основний тон, а терція чи квінта — змінює його «вагу» й барву, не змінюючи складу. Саме послідовність акордів (гармонічна прогресія) визначає драматургію більшості творів — від хоралу до поп-пісні.
